Національний тиждень поезії 2024
Мирослава Невестюк - це учителька з великої літери, яка не лише дарує знання своїм учням, а й вразливо висловлює свої почуття та думки через чудові поезії. Її вірші, присвячені мамі та миру, вражають своєю щирістю, теплом та емоційністю.
З нагоди Всесвітнього дня поезії висловлюємо щиру вдячність Мирославі Невестюк за її творчість, яка доторкнулася сердець багатьох людей. Її вірші про маму та мир не лише розчулюють, а й надихають нас думати про важливість родинних зв'язків та світового миру.
Як учитель, Мирослава Невестюк віддано допомагає своїм учням розвивати творчі здібності та виражати себе через поезію. Її підтримка та відкритість допомагають молодому поколінню відкривати для себе світ мистецтва та слова.
День поезії - це чудова нагода вшанувати та відзначити талант та творчість поетів, які принесли світлу красу слова у наше життя. Поети - це ті, хто вміє відтворити почуття, емоції та думки у неперевершеній формі поезії, яка здатна доторкнутися до найглибших струн нашої душі.
Святкуючи День поезії, ми вшановуємо поетів як творчих візіонерів, які дарують нам можливість пізнати світ через їхні слова, відчути красу мови та відчуття, які вони передають у своїх віршах. Кожен поет має свій унікальний стиль та глибоке розуміння людської природи, що робить їх творчість неповторною та відмінною.
День поезії - це час вшанувати та вдячити поетам за їхні витончені слова, які надихають, рухають до сліз, викликають посмішки та розширюють наше уявлення про світ. Їхні вірші - це не лише рядки на папері, але й віконце до іншого світу, де ми можемо відчути справжню глибину почуттів та емоцій.
Вітаємо Мирославу Невестюк з Всесвітнім днем поезії! Бажаємо їй подальших творчих успіхів, натхнення та нових поетичних шедеврів. Її слова нехай завжди лунають у серцях тих, хто читає її вірші, даруючи тепло та надію на краще майбутнє.
Мамо, матусенько, ненько...
Люблю Тебе я, серденько,
Ти моя вічна розрада,
Крила, надія й порада.
Пестиш мене і лелієш,
Дбаєш всіляко та грієш,
Погляд Твій- небо казкове,
Усміх такий волошковий.
Руки Твої милі серцю-
Лихо ніяк не крадеться,
Навіть на відстані, люба,
Голос розвіює тугу.
Він мене зцілює, нене,
Тихо кладе на рамена
Приязнь, що пахне снагою,-
Солодко завше з Тобою.
***
Ти для мене пісня світанкова,
Промінь ясний, іскорка добра,
У Тобі лиш правда не лукава,
Не фальшиві всі Твої діла.
Скарбнице мудрості! Рідненька моя пташко!
Духовна покровителько земна!
Я прошу у небес лишень одної ласки,
Щоб довго-довго ще на світі Ти була!!!
Життя- це пристрасть і розмай,
Це і прозріння тихий рай,
Ще й гіркота солоних сліз,
Коли усе йде під укіс.
Життя- це млосний шепіт трав,
Дивись, цінуй і не проґав
Всіх мИтей, ніжних й чарівних,
Бо аж ніяк в житті без них.
Раз в році папороть цвіте,
Грайлива молодість пливе,
Пори такої більш не буде-
Роки малюють свої струни.
Лебідка з лебедем воркує,
Які ж це щирі почуття!
Нехай людина їх почує,
Щоб не пішло все навмання!
А жити так, щоби ,,не впасти",
Бо вже не буде більше шансу
Побачить вдруге всього раю,
Скажи собі: ,,Часу не гаю!"
Живи, зорій, твори, втішайся,
Не май у серці марноти,
Іти вперед все ж не вагайся,
Душа б не знала суєти!
