Національний тиждень поезії 2024
Олена Миайлишин - це поетеса, письменниця та вчителька, яка присвятила своє життя мистецтву слова та освіті. З нагоди Всесвітнього дня поезії ми хочемо висловити нашу повагу та вдячність цій талановитій жінці за її внесок у розвиток української літератури та культури.
Олена Миайлишин - автор численних поетичних збірок, у яких вона тонко та виразно висловлює свої думки, почуття та спостереження про навколишній світ. Її вірші вражають своєю лірикою, мудрістю та глибиною почуттів, що розкриваються через кожне слово.
Як вчителька, Олена Миайлишин віддано ділиться своїм досвідом та знаннями зі своїми учнями, надихаючи їх на вивчення поезії та літератури. Її тепло та розуміння допомагають молодому поколінню розвивати свої таланти та виражати себе через слово.
Звертаючись до Олени Миайлишин, хочемо подякувати їй за творчість, за її великий внесок у українську літературу та освіту, за те, що вона надихає та робить наш світ яскравішим та багатшим завдяки своїм поезіям та творчості. Нехай її слова завжди лунають у наших серцях, надихаючи нас на нові звершення та мрії.
Тримав над землею небо, та над собою не зміг.
Мені не боліли рани... Ти вибач іронії сміх.
Я прошу : не плач, кохана...Серцем мене малюй.
Я знаю : всередині - рана...Дітей моїх поцілуй.
Тримав над Вкраїною небо, та час мій, видно, добіг.
Мене відспівають храми... Вже не ступлю на поріг.
Я прошу : не плач, пожадана...Крізь смуток у дощ танцюй.
Я знаю : всередині - пустка ...Життя все одно хвилюй.
Тримав над тобою небо, бо ти мій солодкий гріх.
Мене обіймала думками, а ворог мене підстеріг.
Я молю: не плач, кохана...У розпач веселку малюй.
Я знаю : всередині - лихо...Біду ти сміхом руйнуй.
Тримав над тобою небо...Ти й в небі мій оберіг.
Кривавлять незгойні рани...То, певно, за слабкости гріх.
Благаю: не плач, жадана...Душею мене цілуй.
Я знаю : всередині - рана...Над нею ти владарюй.
***
А я цілуватиму очі, надішлю небесних утіх.
Щодень даруватиму крила у будні набридлих доріг.
Не плач, кохана, не треба ...Один є у мене гріх.
Прости, що іду до Бога ...для тебе себе не зберіг...
